Храм спиридона в ломоносові: історія, настоятелі. Храм святителя спиридона триміфунтського

У 2008 році релігійне життя Північної столиці ознаменувалася важливою подією - після багаторічної перерви знову відкрив свої двері храм святого Спиридона Триміфунтського в Ломоносові-місті, що є муніципальним утворенням, що входять до складу Петродворцового району Санкт-Петербурга. Переживши разом з усією країною десятиліття гонінь на церкву і репресій щодо її служителів, він зайняв належне йому місце серед відроджених з небуття духовних центрів.

Божий угодник з узбережжя Кіпру

Перш ніж почати розмову про храм Спиридона в Ломоносові (адреса: Іліковський проспект, 1.) зупинимося коротко на історії самого Божого угодника, на честь якого він був побудований. Відомо, що народився цей святий на Кіпрі, в місті Аскі, і своїм земним життям охопив період з 270 по 348 рік. Поєднуючи в собі лагідність царя Давида, сердечну доброту праотця Якова і любов до мандрівників, властиву колись Аврааму, він сподобився отримати від Господа дар творити чудеса і лікувати недуги.

У ті роки за його молитвами Господь посилав дощі в посушливі місяці, і зупиняв бурхливі потоки. Як свідчить переказ, одного разу Святий зцілив від тяжкої недуги імператора Костянтина, а також воскресив власну дочку, народжену ним у шлюбі з благочестивою Дівою і померлу в юному віці. Багато й інших чудес було явлено через святого Спиридона, пам`ятником якому є храм, в місті Ломоносові.

Герой Нікейського собору

За часів правління імператора Костянтина Великого (324-337) овдовілий і прийняв чернечий постриг Спиридон зайняв єпископську кафедру кіпрського міста Триміфунта, від чого і пішло відоме нині прізвисько. Вершиною його архіпастирського служіння стала участь у Першому Вселенському Соборі, що відбувся в 325 році в місті Нікеї, і присвяченому визначенню основних християнських істин. На ньому, завдяки аргументам, наведеним у виступі єпископа Спиридона, вдалося викрити і засудити злісного єретика Арія, який намагався спотворити християнське вчення.

Свій життєвий шлях Божий угодник завершив у 348 році і був похований у храмі Святих Апостолів міста Триміфунта. Незабаром на могилі почали відбуватися чудеса зцілень, що, поряд з колишніми заслугами, дало привід для його канонізації і подальшого прославлення в лику Святителів. Згідно з календарем РПЦ, щорічно 25 грудня відзначається пам`ять святого Спиридона Триміфунтського. Храм в Ломоносові, де відбувається урочисте богослужіння, в цей день буває особливо багатолюдний.

Храм-дітище членів найяснішої сім`ї

Історія храму Спиридона в Ломоносові включає в себе три етапи, і починається з закладки в жовтні 1838 року невеликий дерев`яної церкви, проект який розробив петербурзький архітектор А. Е. Мельник. Споруда велася на державні кошти, а її головним ініціатором була велика княгиня Олена Павлівна-дружина великого князя Михайла Павловича (сина убієнного імператора Павла I), до прийняття православ`я носила ім`я Марії Шарлотти Фредеріки Вюртемберзької. Опинившись в Росії і вступивши в шлюб з членом Імператорської сім`ї, ця німецька принцеса увійшла в історію нашої Батьківщини як видатний державний і громадський діяч-гарячий прихильник скасування кріпосного права. Збереглося багато її прижиттєвих портретів, один з яких, наведено вище.

Ще одним ініціатором будівництва став чоловік Олени Павлівни-великий князь Михайло, який був командиром окремого гвардійського корпусу, до складу якого входив лейб-гвардії Волинський полк, розквартирований в Оранієнбаумі - так до 1948 року називалося місто Ломоносов. При закладці майбутнього храму в його фундамент помістили скляну посудину, витягнутий під час будівельних робіт 1895 року, про який буде розказано нижче. У ньому містилася пам`ятна записка із зазначенням дати заснування, а також переліком високопоставлених осіб, які надали сприяння в цій благій справі.

Вигляд першого ораниенбаумского храму

До наших днів зберігся опис храму Спиридона в Ломоносові (Оранієнбаумі), закладеного в 1838 році, і був попередником більш пізніх будівель. Згідно з наявними матеріалами, це була дерев`яна споруда, зведена на цегляному фундаменті, довжина якої становила 26 метрів, ширина – 10,5 м, а висота (без урахування купола) дорівнювала 8,5 метрам.

Над вівтарною частиною будівлі височів Залізний хрест, а із західного боку була невелика дзвіниця. Оскільки храм був приписаний до окремого гвардійського корпусу, то, згідно з усталеною традицією, мав похідний іконостас-легко розбірний для перевезення в разі екстреної передислокації частини. Урочисте освячення новозведеного храму відбулося в день пам`яті святителя Спиридона 12 (24) грудня 1838 року.

Продовження історії першого храму

У 1856 році, велінням правив тоді государя Олександра II, лейб-гвардії Волинський полк був переведений до Варшави і відбувши туди, забрав з собою всю церковне начиння з належав йому до того часу храму Спиридона. У Ломоносові ж (Оранієнбаумі) був розміщений саперний полк, у відання якого і перейшла осиротіла святиня, але після того як трьома роками пізніше він був розформований, а інших військових частин не було в місті, храм приписали до придворної церкви святого Пантелеймона, і його парафіянами стали мирні городяни.

Лише в 1861 році храм знову заповнили люди в мундирах. Це сталося після того, як в Оранієнбаум перевели один з піхотних батальйонів. Його командир В. В. фон Нетбек виявився людиною надзвичайно побожним, і з його ініціативи була проведена реконструкція будівлі, в результаті якої додалися два нових бокові вівтарі. Останній етап історії цього першого храму св. Спиридона в Ломоносові пов`язаний зі створенням офіцерської стрілецької школи, до якої його приписали в 1882 році.

Споруда Другого Храму

Після майже шести десятиліть з дня заснування великою княгинею Оленою Павлівною дерев`яної полкової церкви її будівля дуже занепала, і в 1895 році командування частини, до якої вона була приписана, прийняло рішення про демонтаж і повної перебудови споруди. Робота над проектом нового-вже другого храму Спиридона в Ломоносові (Оранієнбаумі) була доручена не професійному архітектору, а військовому інженеру В. І. Щеглову, який виявив бажання попрацювати заради настільки богоугодного справи.

При монтажі фундаменту був виявлений згаданий вище скляну посудину з пам`ятною запискою. Перш ніж знову замурувати його в надра цегляної кладки, всередину був поміщений лист із записами, що стосуються на цей раз нового-другого храму. Фінансування робіт здійснювалося за рахунок коштів, виділених військовим відомством і Священним синодом, а також зібраних серед добровільних жертводавців, в числі яких виявилося чимало заможних людей. Споруда нової церкви Спиридона Триміфунтського проводилася швидкими темпами, і вже в серпні 1896 архієпископ Арсеній (Брянцев) здійснив її урочисте освячення. Прикінцевий етапом робіт стало зведення поблизу одноповерхового житлового будинку для членів кліру.

На Хресній дорозі

Прихід до влади більшовиків, які вчинили в жовтні 1917 року збройний переворот, і намагалися підмінити своєю ідеологією віру отців, з`явився трагедією для всієї Російської Православної церкви. Не обійшли стороною біди і церква Спиридона Триміфунтського, в якій протягом багатьох десятиліть духовно зміцнювалися російські воїни перед тим, як постояти за Вітчизну на полі брані. Бійцям Червоної Армії не було потрібно Божого благословення - їм цілком вистачало "живого слова Ілліча", який пообіцяв і землю» і свободу – і прихід світлого майбутнього.

Оскільки храм перестав бути полковим, а закрити його відразу не наважилися, то тимчасово приписали до оранієнбаумському собору Архангела Михаїла, побудованому в 1913 році з нагоди святкування 300-річчя Будинку Романових. Кількома роками пізніше храм перейшов у відання настоятеля Пантелеймонівської церкви, що входила до складу палацового комплексу, а на початку 30-х, коли по країні одна за одною прокотилися хвилі антирелігійних компаній, був остаточно відібраний у віруючих.

Не менш сумною була доля і Михайлівського храму: в 1932 році його закрили, настоятеля розстріляли, а членів кліру і найбільш активних парафіян відправили в табори. Тоді ж скасували і прихід церкви св. Пантелеймона, приміщення якої передали в розпорядження держустанов, що вселилися в царський палац. Куполи церкви святого Спиридона відразу після закриття знесли, дзвони і хрести відправили в переплавку, а сама будівля стали використовувати в господарських цілях, нітрохи не піклуючись про його стан, так що до початку перебудови воно прийшло в аварійний стан і готове було обрушитися в будь-який момент. Так на ділі проявилися контури світлого майбутнього, обіцяного народу більшовиками.

Відроджена святиня

У 2002 році на хвилі перебудови храм Спиридона в Ломоносові знову відкрив свої двері для парафіян, в ньому відновилися богослужіння. Вони тривали протягом шести років, але оскільки склепіння готові були впасти на голови людей, єпархіальним керівництвом спільно з міською владою було прийнято рішення про повний демонтаж будівлі, і його подальшому відновленні в первозданному вигляді.

Виконання наміченого обсягу робіт зайняло вісім років. Нову будівлю було вирішено зводити на колишньому, добре збереженому фундаменті з використанням технічної документації, наданої будівельникам працівниками державного історичного архіву. Таким чином, зовнішній вигляд нового, третього за рахунком храму повністю відповідає вигляду його попередника, зведеного в 1896 році. У цьому неважко переконатися, оскільки в статті наведені як сучасні його фотографії, так і зроблені задовго до революції.

Богослужіння у відновленому храмі були відновлені після його урочистого освячення, що відбулося в серпні 2016 року. В даний час він являє собою дерев`яну споруду довжиною − 32 м, шириною-19 м і висотою (з урахуванням купола) − 25,5 м. Для більшої надійності будівельниками були встановлені на колишньому фундаменті кам`яні стовпи, що підтримують покрівлю і купол.

Інтер`єр храму

Внутрішнє оздоблення храму Спиридона в Ломоносові, як і його зовнішній вигляд, повністю відповідає історичному зразку 1896 року. З максимальною точністю відтворено оформлення стін і стелі, покритих дерев`яним різьбленим орнаментом, пофарбованим в рожеві тони. Як і раніше, з вітрил (нижніх частин купольного перекриття) дивляться на прочан лики святих євангелістів, а над іконостасом їм належить ікона Різдва Христового, пожертвувана колись храму графинею Е. А. Мордвинової.

Привертає увагу і білосніжний двоярусний іконостас, багато прикрашений позолоченою дерев`яною різьбою. У ньому можна побачити храмовий образ святителя Спиридона, вилучений з колишнього храму в момент закриття і дбайливо збережений віруючими протягом усього богоборчого періоду. Цікаві також і бічні врата з поміщеними на них іконами святих архідияконів Пилипа і Стефана.

Реліквії, що зберігаються під склепіннями церкви

Крім своєї історії і зовнішнього відповідності колишнім архітектурним формам, Ломоносовський храм Святителя Спиридона, славиться і зберігаються в ньому справжніми реліквіями. До їх числа слід віднести шість ікон, що належали колись окремому Гвардійському корпусу, командиром якого був засновник храму-великий князь Михайло Павлович.

Крім того, об`єктом паломництва є чудотворний образ Божої Матері, історія якого налічує два з половиною століття, і сповнена прикладів зцілень, посланих за молитвами віруючих. Є у храмі і суто історичні реліквії, такі, як прапор стрілецької школи, у віданні якої він колись перебував, а також дві грамоти, подаровані особисто государем імператором Миколою I.

Божі пастирі, які очолювали парафію

На завершення статті буде доречно розповісти про настоятелів храму Спиридона в Ломоносові, які очолювали його прихід в різні історичні періоди. Згідно з архівними матеріалами, це пастирське служіння випало на долю десяти священиків. Першим з них, був ієрей отець Василь (Надєїн), який прийняв кермо влади з рук засновників храму-великої княгині Олени Павлівни та її чоловіка великого князя Михайла Павловича. Саме йому було тоді довірено духовне окормлення воїнів-захисників Вітчизни.

Далі йде численна і славна плеяда служителів Божих, які зберігали і примножували традиції, закладені їх попередником. Серед них особливо хочеться виділити протоієрея отця Василя (Сисоєва), який очолював прихід з 1916 року і аж до його закриття в 1932 році. Незабаром після цього він був заарештований за безпідставним звинуваченням і розстріляний разом з тисячами інших християнських новомучеників XX століття.

Вельми примітна і особистість нинішнього настоятеля храму Спиридона Триміфунтського в Ломоносові – протоієрея отця Олега (Ємельяненко), який прийняв на себе цей хрест в 2002 році, відразу після того, як колишню напівзруйновану будівлю передали віруючим. Завдяки його зусиллям, була відроджена колись потоптана святиня, що зайняла сьогодні належне місце серед інших духовних центрів Росії.