Омонімія і полісемія: опис понять, відмінності, особливості вживання

Якщо аналізувати будь-яку систему мови, можна спостерігати одні й ті ж явища: омонімію і полісемію, синонімію і антонімію. Це спостерігається навіть в лексиці абсолютно будь-яких говорів. У даній статті ми спробуємо розібратися з характеристиками даних явищ.

Що таке омонім?

Це поняття, що склалося в російській мові, коли абсолютно однакові за звучанням і написанню слова кардинально відрізняються за значенням. Самий розхожий приклад-слово "ручка". Це інструмент для письма, найважливіша деталь на двері або чекає поцілунку дамська ручка? Все залежить від контексту, в якому це слово зустрічається. Таким чином можна позначити це явище-омонімія. І полісемія відрізняється від неї за всіма спостережуваними ознаками.

Саме це слово позначає багатозначність, якщо перевести з грецького. Коли слово має багато варіантів значення, це далеко не завжди є омонімією. І полісемія передбачає кілька різних значень одного і того ж слова. Однак всі ці слова якимось чином пов`язані єдиним змістом або за історичним походженням. Люди постійно використовують у своїй промові-і усній, і письмовій-і омонімію, і полісемію, вони роблять це легко і просто, не ставлячи перед собою завдання якось такі явища розмежувати.

Походження понять

Розмовної мови без омонімів просто не буває, оскільки в нашій мові дуже багато однакових слів, які мають абсолютно різний зміст. А в англійській мові - ще більше. І з`явилося-то це поняття саме за рахунок того, що російська мова збагачується запозиченнями. Так, слово "шлюб" прийшло до нас з німецького, і означало воно саме вада, недолік. А потім якимось чином воно замістило дієслово "беручи", і тепер, коли чоловік бере собі дружину, це теж називається шлюбом.

Розмежування полісемії і омонімії зробити не так просто. Наведений приклад з різним значенням слова "шлюб" - явно омонімія. Це явище не обов`язково пов`язане з запозиченнями. Російська мова історично змінювався, слова змінювали і морфологічне, і фонетичне значення. Зникали букви з початкового алфавіту, наприклад, якщо раніше слово "летячи" писалося через ять (Ь) і мало на увазі лікарську практику, то згодом вийшло слово-омонім від дієслова "летячи". Що зовсім не одне і те ж. Але це не показує багатозначності даного слова, це явно омонім.

Розмежування полісемії та омонімії

Це завдання дуже складне. І в її вирішенні ніяк не можна обійтися без вміння знаходити і аналізувати значення синонім. Полісемія, омонімія і наука про тотожних лексичних одиницях вельми взаємопов`язані між собою. Перш за все до слова потрібно підібрати ряд схожих за змістом і оформити в два або більше (в залежності від кількості значень) списку. Наприклад, візьмемо слово "корінний". "Житель корінний" і "питання корінний" - значення, здається, різні. Синоніми до першого значення - "споконвічний", "основний". До другого-теж "основний", тобто - "головний". Їх цілком можна розмістити в одному ряду. І тому відмінність полісемії і омонімії вгадується відразу. Тут немає останньої. "Корінний" - це багатозначне слово. Стало бути, ми маємо справу з першою.

Відмінність омонімії від полісемії можна простежити і на будь-якому іншому прикладі. Візьмемо слово "худий". У першому значенні-сухий або худий. У другому-поганий, поганий. В один ряд не поставиш, худий - не обов`язково поганий. Значить, тут спостерігається явище омонімії, якщо синоніми з різних стовпчиків не можна з`єднати в один ряд за значенням.

Труднощі визначення

Омонімія і полісемія в мові визначаються не завжди просто. Ось теж розхожий приклад: слово "коса" - дівоча краса або інструмент старої жінки, яка забирає життя. Різне! Але це полісемія, тому що за обрисами і в тому, і в іншому значенні це слово позначає щось довге, тонке і загострене. Потрібно розуміти, що при омонімії збіг звучання слів виходить випадково, а ось полісемія завжди зберігає загальний зміст, хоча б у відтінках. Досить складно його виявити. Однак існують багато способів розмежування омонімії і полісемії.

Якщо пам`ятати, що багатозначність утворюється за допомогою підбору семантичних варіантів того і чи іншого слова відповідно його значенням, цілком можна виявити її функції в мові. Робота цієї багатозначності полягає в тому, що значення як би перерозподіляються, взаємно замінюються, не змінюючи контексту і загального сенсу. Особливо добре ці зв`язки видно в народній мові-в говорах.

Омоніми та синоніми

В омонімії, як уже було сказано, семантичні відносини в слові не пов`язані внутрішньо, значення їх не мотивовані, просто вони виражені однією і тією ж формою в звуці і написанні. Омоніми - слова різні, значення їх розходяться далеко, навіть утворені вони часто від різних коренів, що збігаються в звучанні, або від одного кореня, але з різною основою.

Синонімія-інша здатність мови. Цей вираз змісту різними засобами, з використанням тотожних, близьких за змістом слів. Чим більше набір синонімів, тим багатша мова. І це найкращий спосіб визначити, чим відрізняється полісемія від омонімії. Синонімам властиво нести різного роду функціональність-і семантичну, і стилістичну. У тому числі і функція оцінки естетичного рівня. В арсенал російської мови активно включаються синоніми з інших говірок, з літератури, з іноземних мов.

Зв`язки синонімії і полісемії

Цей зв`язок дуже міцна. Багатозначність слів в різних варіантах присутній одночасно в різних синонімічних рядах. Особливо це видно в говорах. Наприклад, томські селяни розрізняють три значення слова "сильний": родючий, багатий врожайністю чорнозем, міцний, багатий господар, дужий, могутній лось або автомобіль. З вживанням цього слова практично завжди можна спостерігати явище полісемії, а омонімія тут не присутній. Оскільки всі ряди синонімів легко поєднуються. Їх необхідно точно вибудувати, в цьому головне завдання, інакше це визначення зробити неможливо. Критерії розмежування омонімії і полісемії завжди одні і ті ж.

Ми провели аналіз трьох явищ, але є і четверте, не менш важливе. Це антонимия. Синонімія, омонімія, полісемія міцно пов`язані з цим явищем. І при відсутності будь-якого з цих компонентів мова буде мізерною і недостатньо повною. Антонімія малює абсолютно протилежні значення по відношенню до одного і того ж слова. І ці протиставлення легко шикуються в співвідношення синонімічних рядів, що дуже зближує поняття синонімії і антонімії, хоча співвідносність даних рядів всього лише приблизна.

Різночитання

Критерії розмежування явищ полісемії і омонімії настільки суперечливі, що навіть вчені ще не цілком домовилися один з одним щодо багатьох слів і понять. Звичайно ж, у звичайних мовознавців теж спостерігаються багато труднощів. Далеко не завжди такого плану розмежування проводиться однозначно і адекватно. По-перше, дуже складно чітко і послідовно визначити і вибудувати синонімічні ряди, саме на це і вказує сучасна практика лексикографії. Є безліч слів, які в одних словниках трактуються як багатозначні, а в інших розглядаються як омоніми.

І не тільки складність проблеми тому виною, частіше-недостатньо скрупульозний і послідовний підхід до цих явищ. Був період, коли захоплення омонімізацією було навіть зайвим. Наприклад, навіть слово "добрий" розглядалося як омонім: добрий (в сенсі - хороший) день і добрий (в сенсі - незлий) людина - це полісемія, хоча деякі джерела говорять про двох різних словах.

Перший спосіб поділу

Головний спосіб розмежування омонімії і полісемії-підбір синонімів щодо кожного зі значень даного слова з подальшим порівнянням всіх компонентів цих рядів один з одним. Виявилася семантична близькість? Це явно полісемія! Якщо значення не порівнянні, ми маємо справу з омонімією. Візьмемо слово "бою". У першому значенні ця битва. У другому-так називають хлопчика, який прислуговує в готелі. Ніякої семантичної подібності, лексичні одиниці різні. Значить, це омонімія. Але і тут є підступ. Навіть в одному тільки першому значенні це слово не так однозначно.

Вибудовуємо в ряд: боротьба, битва, бій, змагання, поєдинок і так далі (оскільки бій може бути кулачним, морським, собачий або бій биків тощо, це довгий ряд), а потім помічаємо, що семантична близькість все-таки є в битві, боротьбі і поєдинку. Значить, це просто трохи різні значення слова "бою".

Це зіткнення на війні військових частин-перше значення. Це змагання, боротьба, поєдинок, єдиноборство-у другому. Це побоїще, бійка-в третьому. Це забій тварин (господарники називають це "бій худоби")- четверте значення. Це бій годинника або дзвони-дзвін або звучання, п`яте значення. А всього значень дев`ять вказані в словнику. Ще: бій скла, бій рушниці, тобто, визначення його Сила. Ну, і бій-баба, як кажуть у багатьох населених пунктах, що значить-жвава жінка, бідова. І все це означає, що слово "бою" тільки в першому значенні вже показує явище полісемії.

Другий спосіб розмежування

Відрізнити омонімічне слово від багатозначного можна і простим зіставленням словоформ, тобто, потрібно підібрати однокореневі родинні слова (інакше це називається дериваційної зв`язком). Якщо отримані словоформи подібні або однакові за значенням, а між ними існують слова родинні, тотожні за способом освіти, якщо не втрачається семантична близькість, - все говорить про наявність полісемії.

Візьмемо те ж саме слово - "бою". Майже всі його значення в словоформах і споріднених утвореннях схожі, як близнюки: бій - в бою - про бій-бою-бойової-бойовик-боєць-Бійцівський і так далі. Все збігається. От якби в словоформах зустрілися відмінності, які чітко провели б межу між поняттями, виокремлюючи словотворчі зв`язки, тоді можна було б говорити про омонімію. Ось у другому значенні слово "бою" ні з одним похідним першого значення не перетинається, у бою (хлопчика-слуги) немає в російській мові жодного однокореневого слова.

Типи полісемії

Перший тип полісемії різниться відповідно характеру мовної вмотивованості в значенні даного слова. Нове значення утворюється в результаті появи асоціативної подібності ознак предмета (метафора) або їх суміжності (метонімія). У першому випадку метафорична зв`язок містить в основі схожість форми, місця розташування, зовнішнього вигляду, функцій і так далі. У другому-метонімічний зв`язок значень спирається на соположеніе, суміжність позначених реалій: частина-ціле і навпаки, Дія і результат його (синекдоха) і так далі.

Другий тип полісемії розрізняють по залежності приватного і головного в значенні. Коли значення зчіплюються в слові, за їх характером виділяються три основні різновиди багатозначності: радіальна (вторинні значення пов`язані з головним), цепочечная (кожне значення пов`язане тільки з рядом стоять), радіально-цепочечная (змішаний тип).

Третій тип-полісемія асоціативна, коли значення далекі за змістом і зв`язуються тільки за допомогою асоціацій. Підтип-асссоціатівно-смислова полісемія, коли значення пов`язані і асоціативно, і за змістом компонентного складу.

Чому омонімія і полісемія мови необхідні

Людське пізнання, на відміну від будь-якої мови, має ресурс В принципі нічим не обмежений, практично безмежний, а багатозначність завжди відображає і відтворює реальність вельми узагальнено. Не можна забувати і про закони асиметрії знака і значення, вони рідко повністю розкривають сенс і навіть іноді не відповідають один одному. Саме це і є основною причиною появи і торжества полісемії.

Омонімія виникла практично з тих же причин-мовні засоби вимагали збагачення. Тим більше, що історія на місці не стоїть, вона розвивається, і з її ходом мова зазнає змін. Час від часу різні за походженням слова починають формально збігатися один з одним і за звучанням, і за написанням, однак, за значенням залишаються різними. Це суто етимологічні причини. Але бувають і випадки, коли впливає словотворча потреба мови на появу омонімів. Тому омоніми за своєю природою такі неоднорідні, хоча за складом можуть бути і частковими, і повними.

Омоніми повні і часткові

Омоніми розрізняють двох видів. Повні лексичні омоніми-це завжди одна і та ж частина мови, що збігається по всій системі формоутворення. Наприклад-лук: і той, який їдять, і той, з якого стріляють, однаково поводяться в відмінках, числах, що б ми з ними не робили.

Часткові лексичні омоніми-це співзвучні слова, одне з них обов`язково буде повністю збігатися з окремою формою або з частиною іншого значення. Наприклад: рот низький і рот тигра.