Храм вознесіння господнього (кімри): історія, опис, архітектура, адреса

У Тверській області, на березі Волги, розташований старовинний російське місто Кімри. Однією з його визначних пам`яток є храм Вознесіння Господнього, побудований в ознаменування перемоги російської зброї у війні 1812 року і став своєрідним пам`ятником цього важливого подія. Зупинимося детальніше на його історії.

Село на Волзькому березі

У давні часи на місці нинішнього міста Кимры розташовувалося село, яке отримало свою назву від знаходився поблизу Волзького притоки-невеликої річки Кимрки. Перша згадка про нього міститься в грамоті 1635 року, згідно з якою цар Михайло Федорович подарував його своєму боярину Ф. М. Львову, який відзначився на дипломатичній службі.

У тому ж документі згадується і про знаходився в селі Кимри храмі Вознесіння Господнього. Опис його відсутній, але з наступних документів, датованих 1677 роком, можна зробити висновок, що це була давня і вкрай застаріла споруда.

Благочестиве починання селян

Протягом наступних десятиліть село багаторазово змінювало своїх власників. На початку XVIII століття знаходився в Кімрах храм Вознесіння Господнього був перебудований, але з часом знову занепав, і в 1808 році його парафіяни спільно з причтом подали в Священний синод прохання дозволити їм на власні кошти звести в їх селі нову кам`яну церкву.

Оскільки ініціатива селян була справою не тільки богоугодним, але і не вимагає від влади фінансових витрат, то дозвіл було дано без зволікань, проте швидкому початку робіт завадили як організаційні складності, так і почалася в 1812 році війна з французами. Проте почин був зроблений, і споруда храму представляла собою питання часу. Залишалося лише знайти потрібні кошти.

Щедрі брати

Як це часто буває, знайшлися добровільні жертводавці з числа заможних людей. В даному випадку ними виявилися місцеві купці-брати Башилови, які побажали будівництвом в Кімрах храму Вознесіння Господнього віддати подяку Богу за послану їм перемогу над французами. На їх кошти навесні 1813 року були розпочаті роботи, що проводилися з великим розмахом.

Вже незабаром на місці колишньої дерев`яної споруди піднялися цегляні, оштукатурені стіни нового храму, на дзвіницю якого підняли 10 дзвонів, відлитих за спеціальним замовленням уральськими майстрами. Не пошкодували брати грошей і на спорудження кам`яної огорожі, що охопила собою не тільки храм, а й територію розташованого поруч парафіяльного кладовища. Її окрасою стали ажурні ковані ворота, що розташовувалися з західної та східної сторони комплексу.

Подальша реконструкція храму

Ще одним не менш щедрим жертводавцем, або, як прийнято говорити в церковних колах – «храмоздателем», став інший представник місцевого купецтва, Олександр Мошкін. Їм була внесена значна сума на перебудову і благоукрашение храму Вознесіння Господнього в Кімрах. Історія донесла до нас відомості про те, що в 30 - і роки XIX століття він повністю фінансував цілий ряд масштабних і вельми витратних робіт по його реконструкції.

Так, на кошти А. Мошкіна була перебудована трапезна, колишнє приміщення якої розібрали, а нове звели набагато більшого розміру. Крім того, на місці старої, також демонтованої, дзвіниці звели багатоярусну дзвіницю, на яку підняли ще кілька дзвонів. Не залишив він без уваги і внутрішнє оздоблення храму.

На замовлення Мошкіна були написані і одягнені в срібні ризи образу, що прикрасили нижній ряд храмового іконостасу. Залишилися документальні свідчення і про проведення інших, менш значущих робіт. На довершення благодіянь, щедрий купець вручив настоятелю документ, згідно з яким після своєї смерті залишав значну частину стану храму і членам його причту.

Напередодні революції

Завершальним етапом будівельних робіт, пов`язаних з храмом Вознесіння Господнього (Кімри), стало спорудження належала йому каплиці, що знаходилася на тому місці, де сьогодні перетинаються вулиці Орджонікідзе і Щедріна. Згодом вона була знесена, так як не вписувалася в проект міського будівництво. У перше десятиліття XX століття передбачалося навіть відвести парафіяльного кладовища частина прилеглої до неї території, але що послідували незабаром події завадили реалізації цих планів.

Потоптана святиня

Релігійні гоніння, що послідували незабаром після приходу до влади більшовиків, не обійшли стороною і Волзький місто Кімри. Храм Вознесіння Господнього, як і безліч інших вітчизняних святинь, був відібраний у віруючих і оголошений державною власністю. Втім, богослужіння в ньому тривали до кінця 30-х років, але лише на основі тимчасового договору, укладеного між міською владою і місцевою релігійною громадою, яка перебувала під їх невсипущим контролем.

Так тривало до січня 1941 року, коли в газетах з`явилися повідомлення про те, що трудящі міста нібито звернулися до органів Радянської влади з проханням знищити, нарешті, цей " розсадник релігійного мракобісся». В СРСР, як відомо, була задекларована свобода віросповідання, але якщо вже народ просить-якось незручно відмовляти. Скінчилося тим, що храм Вознесіння Господнього в Кімрах, історія якого тісно пов`язана з перемогою Росії над Наполеоном, закрили, а його приміщення передали в розпорядження маслоробного заводу.

За часів тотального атеїзму

У повоєнні роки виробництво масла визнали нерентабельним, завод закрили, а будівля, що була колись Божим храмом, пішла по руках, що передається з балансу на баланс різними господарськими організаціями. Так, у свій час в ньому розміщувався торговий склад, потім трансформаторна підстанція, автомайстерня, а також ряд контор, які не мають до релігії ніякого відношення.

Якщо врахувати до того ж, що за всі ці роки влада жодного разу не спромоглася зробити ремонт, то стає зрозумілим, чому будівля колишнього храму Вознесіння Господнього в Кімрах зустріла перебудову, перебуваючи в аварійному стані, готове обрушитися в будь-який момент.

На хвилі перебудови

Але на щастя, як свідчив " Екклезіаст», за часом розкидати каміння завжди приходить пора їх збирати. Ось і на початку 90-х років міські ЗМІ раптом зарясніли повідомленнями про те, що все ті ж трудящі, на прохання яких був колись закритий діяв в Кімрах храм Вознесіння Господнього, рішуче вимагають повернути його місцевій громаді.

Оскільки і на цей раз відмовляти трудящим було не можна, то дуже скоро останньої господарської організації, що квартирувала у святому місці « "Кімрторгу" – - було наказано звільнити приміщення. Проте перше богослужіння, що відбулося в травні 1991 року, було скоєно ще на паперті храму, при дверях, замкнених керівництвом торгу на амбарний замок-настільки наполегливим було їх опір.

Нинішнє життя храму

Сьогодні діючий в місті Кімри храм Вознесіння Господнього (адреса: Каляєвський провулок, 2) знову зайняв своє місце в ряду провідних духовних центрів не тільки Поволжя, але і всієї країни. Релігійним життям його парафіян керує настоятель-протоієрей отець Андрій (Лазарєв). Разом з ним окормленням пастви зайняті священики Валерій Лапотко та Олег Маскінський.