Петро петрович кащенко, відомий російський лікар-психіатр: біографія

Одна з вищих форм визнання заслуг людини - коли його ім`я стає елементом фольклору. Але у випадку з лікарем Петром Петровичем Кащенко все не так однозначно. Його прізвище фактично стала синонімом слова "психлікарня». Хоча сам доктор мав мало спільного з транквілізаторами і гамівними сорочками. Він був дуже цікавою людиною, революціонером у медицині та політиці.

Біографія

Петро Петрович Кащенко з`явився на світ на Кубані, в Єйську, 28.12.1858. Його батько, Петро Федорович, потомствений козак, був засновником лікарської династії Кащенко. Він закінчив медико-хірургічну академію в Санкт-Петербурзі і став військовим лікарем. Мати, Олександра Павлівна Чернікова, була дочкою колезького асесора.

У сім`ї виховувалися семеро дітей. Петро був першою дитиною, з дитинства він захопився медициною і вирішив піти по стопах батька. Петро Федорович помер, коли старшому синові було шістнадцять. Однак він встиг прищепити йому тягу до лікарської діяльності і демократичні погляди.

У родині Кащенко всі діти отримали гідну освіту. Молодший брат Петра, Всеволод, теж став доктором, дефектологом. Коли сини і дочки виросли, Олександра Павлівна пішла в монастир і присвятила себе Богу.

Навчання

У 1876 р. Петро Петрович Кащенко вступив до Київського університету Св. Володимира на медичний факультет. Грошей на навчання не вистачало, проте мати змогла виклопотати спеціальну стипендію для сина. Кащенко відразу виділився серед інших студентів своїми блискучими знаннями. Професура це відзначила, і незабаром Петра перевели в Московський університет.

У вузі Кащенко не тільки займався навчанням, а й створив революційний гурток, в якому з іншими студентами обговорював політичні реформи імператора Олександра II. Незабаром за ним стали спостерігати жандарми.

У 1881 р. Петро Петрович Кащенко готувався до закінчення університету, але тут прийшла звістка, що народовольці вбили Олександра II. Студенти зібрали кошти на вінок імператору і хотіли вибрати осіб, які відвезли б його в Петербург. Відмінник Кащенко публічно засудив таку ініціативу, і балакучого студента за два місяці до захисту диплома виключили з вузу. До того моменту він вже був одружений на дівчині на ім`я Віра Олександрівна Горенкіна. Петра Петровича разом з дружиною відправили до Ставрополя на заслання. Єдине, чим йому дозволили там займатися-викладати спів у жіночій гімназії.

Через чотири роки Кащенко зміг завершити освіту в Казанському університеті, де навчалися неблагонадійні студенти. Свого часу саме цей вуз закінчив Володимир Ленін. У Казані Петро Петрович захопився психіатрією, навчаючись під керівництвом доктора Рогозіна, директора міської психлікарні.

Реформатор

У той період часу російська психіатрія була в стадії реформування. Якщо раніше психічно хворих сприймали як небезпечних тварин, до яких слід застосовувати жорсткі методи, то в 1880-х рр. у лікарів-психіатрів стали з`являтися принципи гуманізму.

У 1889 р. молодого доктора Петра Петровича відправили в Нижній Новгород для реформування роботи міської психіатричної лікарні. Кащенко дотримувався думки, що хворих не треба піддавати всіляким обмеженням, навпаки, їх потрібно соціалізувати. Виходячи з таких переконань, він створив на базі клініки колонію Ляхово, де люди, які страждають психічними захворюваннями, працювали в теплицях, майстернях і на городах. Трудотерапію Петро Петрович Кащенко розглядав не як панацею, а як один із способів лікування. Для пацієнтів влаштовувалися книжкові читання, театральні постановки і навіть чаювання.

Кащенко зміг змінити ставлення громадськості до психічно хворих. Люди стали проявляти до них співчуття, співчуття і бажання допомогти. У цій роботі молодий доктор проявив себе і як чудовий організатор, адже далеко не кожен зміг би переконати купців фінансувати психлікарню.

Переїзд до Москви

У Нижньому Новгороді Кащенко пропрацював п`ятнадцять років, і за цей час його лікарня стала однією з кращих в країні. Коли в 1904 р. постало питання про те, кого призначити новим головним лікарем Московської психіатричної клініки на Канатчикової дачі, кандидатура Петра Петровича виявилася поза конкуренцією.

Кащенко приїхав до Москви і успішно став впроваджувати тут свої методи психіатричної допомоги. Насамперед він зняв з вікон лікарні решітки. Персоналу вдвічі збільшив платню і створив нові посади « "дядьки" і " няньки».

У 1905-му грянула революція. Петро Петрович підтримав повстання, допомагав революціонерам фінансово і разом з братом сформував летючі медбригади, які надають допомогу пораненим.

Кащенко був рішучою і навіть відчайдушною людиною. Після поразки повсталих він, не піклуючись про власну безпеку, допомагав сховатися товаришам, яких розшукувала Охорона царя. У той час Петро Петрович вже був відомим російським лікарем-психіатром, і його не посміли чіпати. Доктор очолив у столиці нову земську психлікарню, яка швидко стала зразковою і однією з кращих у всій Європі.

Останні роки

Авторитет Кащенка в Росії був дуже високим. У 1918 р. він зайняв посаду голови Центральної нервово-психіатричної комісії Наркомздраву РРФСР і фактично став головним психіатром країни.

Талановитий лікар хотів зробити радянську психіатрію найкращою у світі, проте його підвело здоров`я. Петро Петрович страждав хворобою шлунка, яка вимагала хірургічного втручання. Операція спровокувала ускладнення, і 19.04.1920 Кащенко помер у віці 61 року. Його поховали в Москві, на Новодівичому кладовищі.

Пам`ять

Петро Петрович Кащенко, мабуть, менш відомий населенню нашої країни, ніж Московська психлікарня №1, колись названа на його честь. Хоча ім`я Кащенко вона носила в 1922-1994 рр., а зараз є лікарнею Н. А. Алексєєва, який ініціював її будівництво.

Ім`я Петра Петровича присвоєно Санкт-Петербурзької психлікарні №1, яка створювалася під його безпосереднім керівництвом в 1904-1905 рр. Після відкриття лікарні Кащенко був у ній головним лікарем.

У квітні 1961 р. перед основним корпусом лікарні відкрили бронзовий бюст психіатра на гранітному постаменті. Також ім`я Кащенко носять обласна психоневрологічна лікарня і ВУЛИЦЯ в Нижньому Новгороді.