"Табула раса" - це ціла філософія?

Переклад "табула раса" з латині найбільш відомий (в дослівному своєму варіанті) як " чиста дошка». Однак його можна дуже часто зустріти в наукових, художніх і публіцистичних текстах, а так само в мові людей, знайомих з латинською мовою. Воно стало стійким виразом багато століть назад, значно змінило свій сенс з тих пір, увібрало в себе нову семантику, проте в мові залишилося, сілося міцно і-більш того, розуміється всіма країнами, причетними до європейської культури і сьогодні, або її так званими "спадкоємцями" (країни американських континентів).

Історія вираження

Історія виникнення виразу "табула раса" (для простоти будемо писати російськими буквами) сягає своїм корінням в античну літературу і філософію. Вперше воно зустрічається в знаменитому трактаті Аристотеля «про душу». У нього "табула раса" -це просто-напросто покрита воском дощечка, використовувана для письма. Які були, безсумнівно, знайомі кожній грамотній людині тих далеких часів. З нею мислитель порівнює людський розум.

Не варто забувати: значення виразу, як уже було сказано, змінюється з розвитком історії. Словосполучення не раз вживається в Середні віки (зокрема-перським лікарем і філософом, східним послідовником ідей Аристотеля, Авіценної). Але найбільш значного поширення воно отримує в епоху Просвітництва завдяки знаменитому англійському культурному діячеві Джону Локку (1632-1704).

Термін у філософії Просвітництва

У працях Локка "табула раса" - це чистий, не замутнений ідеями і знаннями розум тільки народженої людини. Будучи сенсуалістом, прихильником ідей емпіризму, Локк виступав проти ідей про вроджені знання у людини; таким виразом він називає будь-яку душу до набутого нею життєвого досвіду. Він вважав, що все, що становить особистість і характер людини, багаж його навичок і вантаж комплексів-все це формується виключно в міру накопичення ним власного життєвого досвіду.

У Локка термін "табула раса" вперше використовується в його філософському трактаті 1690 року під назвою «досвід людського розуму». Важливо відзначити, що в епоху Просвітництва, на відміну від традицій середньовіччя, подібні праці вже пишуться мовою автора (в даному випадку, відповідно, латинською). Таким чином, «табула раса» Латинь, як середовище свого зародження, вже померлу і втратила свою колишню актуальність, долає, вторгаючись разом з інтелектуальною та ідеологічною революцією, в різні країни і їх мови.

Tabula rasa як фразеологізм наших днів

Незважаючи на те, що вираз "табула раса" - це ціла історія з власними перипетіями( зміною семантики», іменами і згадками, вираз використовується і донині, причому далеко не в настільки пафосних контекстах, як у наших попередників-філософів.

Наприклад, крім піднесено-поетичного сенсу, вже поясненого в статті, воно може вживатися і в іронічному контексті. У цьому випадку «табула раса " - це, можливо, жартівливе поіменування студента або учня, якому тільки що пояснили цілу тему докладно і з розжованими прикладами, і який незабаром все тут же забув. Само собою, бідному викладачеві або вчителю доводиться починати пояснення, як то кажуть, «з чистого аркуша».

Уживання

Однак навіть згадане жартівливе наречення-явно не слово-мешканець вашого активного словникового запасу. В іронічному сенсі вжити такий фразеологізм доречно хіба що в університетському середовищі або ж в колі освічених людей, які вивчали латинь в університеті.

Так, сьогодні «табула раса» — це свого роду архаїзм, але архаїзм з властивим йому смаком: побачити його можна в таких текстах, де поряд з цим вживаються і такі латинізми «як "ad hoc", "nota bene", "et cetera" та інші.