Єлизаветинська біблія: історія перекладу

Єлизаветинська Біблія-церковнослов`янський переклад Біблії, вперше виданий під час правління імператриці Єлизавети Петрівни. Цей текст досі використовується для богослужінь у Російській Православній Церкві.

Ранні слов`янські переклади Біблії

Перший переклад Святого Письма на церковнослов`янську мову приписується святим Кирилу і Мефодію. З хрещенням Русі їх переклади проникли з Візантії. Однією з найбільш древніх рукописів з біблійними текстами церковнослов`янською є Остромирове Євангеліє XI століття.

Перше повне (т. е. що включає всі канонічні книги Старого і Нового Завітів) слов`янське видання церковнослов`янської Біблії датується 1499 роком. Ця Біблія називається Геннадіївської, так як її виданням керував архієпископ Новгородський Геннадій (Гонзов). Геннадіївська Біблія була рукописною. Перше ж друковане видання слов`янської Біблії вийшло в 1581 році з ініціативи литовського князя Костянтина Острозького. Ця Біблія носить назву Острозької.

Початок Єлизаветинського перекладу

Історія Єлизаветинської Біблії починається з указу Петра I Про підготовку нового видання Святого Письма церковнослов`янською мовою.

Видання доручалося московській друкарні. Але попередньо потрібно звірити існуючий слов`янський текст з грецьким варіантом (перекладом сімдесяти тлумачів), знайти і виправити неточності перекладу і текстуальні розбіжності. Для цієї роботи зібрали вчену комісію справників. До неї увійшли грецькі ченці Софроній і Іоанникій Ліхуди (засновники Слов`яно-греко-латинської академії в Москві), а також російські духовні особи і вчені: архімандрит Феофілакт (Лопатинський), Федір Полікарпов, Микола Семенов та інші.

За основу для редагування взяли Московську Біблію - перше друковане видання книги в Московській Русі (1663), що повторюється (з небагатьма орфографічними правками) текст Острозької. Основним грецьким зразком для звірки став Олександрійський кодекс. Однак у процесі роботи зверталися і до латинської, і до єврейського (масоретського) перекладів, і до коментарів західних теологів. У відредагованому слов`янському тексті вказувалися можливі різночитання грецького, а темні місця супроводжувалися коментарями з святоотеческого спадщини. У 1724 році імператор дав дозвіл на видання книги, проте через його передчасну смерть процес затягнувся-і надовго.

Повторні перевірки

Під час правління Катерини та Анни Іоанівни збиралося ще кілька комісій для повторної перевірки результатів роботи петровських справників. Кожна з них починала справу фактично з чистого аркуша. До того ж гостро постали питання різночитань і відсутності єдності в грецьких текстах. Було незрозуміло, який з варіантів вважати найбільш авторитетним.

Остання-шоста за рахунком - комісія була зібрана в 1747 році. До неї увійшли київські ієромонахами Гедеон (Слонімський) і Варлаам (Лящевський). Керівний принципом роботи комісії став наступний: початковий слов`янський текст Московської Біблії залишали без виправлень, якщо йому знаходилося відповідність хоча б в одному з грецьких варіантів. Результат роботи шостої комісії в 1750 році отримав схвалення Священного Синоду і був направлений для підтвердження імператриці Єлизаветі Петрівні.

Елизаветинское видання

У світ Єлизаветинська Біблія вийшла тільки в 1751 році. Результат роботи Гедеона і Варлаама опублікували паралельно з початковим слов`янським (московським) текстом. Примітки були виділені в окремий тому і за обсягом майже дорівнювали самому тексту Писання. Друге видання Єлизаветинської Біблії 1756 року відрізнялося від першого додатковими примітками на полях та гравюрами. До 1812 року книга заново видавалася ще 22 рази. Однак тиражі були недостатніми. У 1805 році на всю Смоленську єпархію було видано лише десять примірників Писання. Крім того, церковнослов`янська мова Єлизаветинської Біблії залишалася далекою від доступності широким масам. Освічені ж клірики воліли Вульгату (ще на початку XIX століття основною мовою навчання в семінаріях була латинь). Незважаючи на це, в якості богослужбового тексту Єлизаветинський переклад Біблії до сьогоднішнього дня користується авторитетом в православному середовищі.