Бірон ернст йоганн-фаворит російської імператриці анни іоанівни, герцог курляндії і семигалії: біографія, міфи і правда

Ернст Бірон-політик, який зіграв велику роль в історії Росії XVIII століття. Він був фаворитом імператриці Анни Іоанівни, протягом декількох тижнів фактично виконував обов`язки регента Російської імперії. Після смерті своєї покровительки був заарештований і відправлений на заслання. У цій статті ми розповімо його біографію, зупинимося на фактах, які були в дійсності, а також на міфах, присвячених Бірону.

Дитинство і юність

Ернст Бірон народився в 1690 році. Він з`явився на світ в мизі Калнціємс в герцогстві Курляндія і Семігалія. З 1737 року носив титул герцога цих земель. Ті, хто не знає, яка це країна зараз-Курляндія, просвітимо, що це територія сучасної Латвії. Якщо бути ще точніше, то західна частина цієї держави. Варто відзначити, що протягом більшої частини своєї історії місцеві герцоги визнавали себе васалами Великого князівства Литовського, а після - прийшла йому на зміну Речі Посполитої. Тільки в 1795 році території були приєднані до Російської імперії, на них з`явилася однойменна губернія. Зараз це частина Латвії. Ось яка зараз це країна-Курляндія.

При дворі Анни Бірон служив з 1718 року. Достовірних відомостей про нього до цього періоду практично немає. Стверджувалося, що Ернст Бірон був відправлений на навчання в Кенігсберзький університет, але виявити документальні підтвердження цьому поки не вдалося.

У своїх дослідженнях деякі історики приходять до висновку, що в молодості він намагався отримати місце камер-юнкера при дружині Олексія Петровича, сина Петра I, але йому було відмовлено через низьке походження.

На початку кар`єри

Розібратися в міфах і правді про Ернста Бірона непросто, багато в його біографії засноване на домислах і чутках. Наприклад, княгиня Долгорукова стверджувала, що він був шевцем, навіть Пошив чоботи її дядькові. Знайти будь-які інші підтвердження цієї версії поки не представляється можливим.

За спогадами самого Ернста Бірона, він служив у Анни Іоанівни з 22 років. При її дворі був секретарем, керував маєтком Вюрцау, після 1727 року був камергером. За кілька років до цього одружився на фрейліні Бенігні Готліб фон Тротта-Трейден. За офіційною версією, вона народила йому трьох дітей.

Є відомості, що в 1722 році брав участь у бійці з міською вартою в Кенігсберзі. В результаті цього зіткнення одна людина була вбита. Бірон кілька місяців провів у в`язниці, звідки був випущений із зобов`язанням виплатити штраф.

З Анною кілька разів приїжджав до Росії. При дворі був відомий як знавець коней.

При імператорському дворі

Після обрання Анни на престол отримав придворну посаду обер-камергера. Відомо, що він був фаворитом російської імператриці Анни Іоанівни. Це сприяло його просуванню по кар`єрних сходах.

У 1737 році герой нашої статті стає Курляндським герцогом. При цьому управляє власною державою, перебуваючи в Петербурзі. На цій посаді залишається вірний виключно інтересам Росії, не піддається на подарунки імператора Священної Римської імперії, прусського короля.

Біронівщина

Період в російській історії, коли Ернст Йоганн Бірон займав в імперії високі державні пости, прийнято називати біронівщиною. Багато сучасників зображували його злим генієм, інші відгукуються про нього як про неосвіченому, грубому і користолюбні людині. Його регулярно звинувачували в казнокрадстві, стратах і жорстокості, пануванні іноземців в управлінні країною.

Варто визнати, що на чолі Росії в той момент дійсно було чимало іноземних Міністрів, наприклад, Остерман і Мініх, але вони були висунуті ще Петром Першим. До того ж з Біроном постійно ворогували. Більшість сенаторів та керівників колегій залишалися росіянами. Іноземців було багато в армії і серед дипломатів, але така ж ситуація існувала і за Петра.

Відомо, що Бірон скептично ставився до росіян, не приховуючи цього. При цьому багато хто стверджує, що шукав популярності серед титульної нації. Під час правління Анни Іоанівни було багато політичних переслідувань, але сам Бірон був в них не зацікавлений. Вигідні гоніння політичних ворогів були самій імператриці і тим, кому вона була зобов`язана своїм піднесенням на престол. Це Феофан Прокопович, Салтиков, Остерман, Головкін. Анна Іоанівна, за законом мала мало прав на престол, ревниво ставилася до того, то говорили про це в народі.

Історії про користолюбство Бірона переважно засновані на твердженнях історика Болтіна, який стверджував, нібито фаворит імператриці забирав собі багатомільйонні недоїмки, чим остаточно розорив державу. Це не було доведено, як і твердження про те, що Бірон на свою користь експлуатував кращі російські гірські заводи і різні інші промисли. При цьому є неспростовні докази того, що відхиляв великі грошові подарунки, підносити яке в той час було в порядку речей.

Підводячи підсумок розповіді про біографію Ернста Йоганна Бірона, потрібно відзначити, що його діяльність при Ганні Іоанівні і ступінь чиниться впливу не піддаються точному визначенню.

Регент Російської імперії

Незважаючи на вплив, який Бірон чинив на імператрицю, в регенти його висунули російські вельможі. Це були Трубецькой, Черкаський, Головін, Куракін,Бестужев-Рюмін.

Герцог Курляндії і Семигалії став регентом після смерті Анни в силу її заповіту. Він активно шукав популярності серед російського суспільства, сумлінно приступив до виконання своїх обов`язків.

Однак дні Бірона були пронумеровані. Практично в перший же день його регентства розкрили змову, метою якого було його усунення. Генералітет і Сенат при цьому стали на бік Бірона.

Арешт

Матері малолітнього Івана VI Ганні Леопольдівні свої послуги запропонував фельдмаршал Мініх. У ніч на 9 листопада він здійснив арешт Бірона разом з дружиною. Регент був відправлений на гауптвахту.

Головні звинувачення, які були висунуті проти нього, пов`язані із захопленням регентства, зневагою здоров`ям покійної імператриці, утиском росіян, бажанням захопити престол.

У квітні 1741 р. був виданий маніфест із переліком усіх злочинів Бірона. Його засудили до смертної кари четвертуванням, але тут же помилували, замінивши її вічної посиланням в Пелим. Зараз це село на території Свердловської області. Сучасники стверджують, що Бірон був у похмурому настрої, готувався до смерті.

Повернення із заслання

Правда, довго в Пелимі Бірону залишатися не довелося. Коли імператрицею стала Єлизавета, вона згадала про послуги, які він їй надавав, і перевела в Ярославль. Однак дати повну свободу так і не наважилася.

Повернув героя нашої статті в Петербург Петро III. Заодно він повернув йому всі відзнаки і ордени, крім Курляндського герцогства, яке вже пообіцяв своєму дядькові Георгу Голштинському.

Відновила тимчасовця на троні в Курляндії вже Катерина II. При цьому Бірон зобов`язувався пропускати по території свого герцогства російські війська, не вступати ні в які відносини з ворогами імперії, підтримувати православних, дозволяючи будувати храми.

Ці умови не влаштували дворянство Курляндії. В результаті Бірон відмовився від титулу на користь свого сина Петра.

Смерть

Бірон помер в 1772 році у віці 82 років в місті Мітава, який на той момент був столицею Курляндського герцогства. Зараз це Єлгава, розташована на території сучасної Латвії.

Похований він був у герцогському склепі Мітавського палацу, найбільшої усипальниці барокового палацу у всій Прибалтиці.

Характеристика

До Бірона склалося переважно негативне ставлення, хоча, як зазначав Пушкін, його головне нещастя полягало в тому, що він народився німцем. В результаті саме на нього звалився весь негатив, що накопичився від царювання Анни Іоанівни. Це було в дусі народу і того часу.

Граф Мініх стверджував, що Бірон мав дві пристрасті. Одна до верхової їзди і коней. Він навіть переконав імператрицю в необхідності влаштування в Росії кінських заводів. Племінних жеребців привозили з Неаполя, Персії, Аравії, Іспанії та Англії. Друга його пристрасть-гра. Жодного дня він не міг провести без карт, завжди грав по-крупному, знаходячи в цьому для себе вигоду. Зовні він був вельми привабливий, відданий імператриці і вкрадливий. Анну Іоанівну він практично ніколи не залишав. На крайній випадок, залишав замість себе дружину.

При цьому багато іноземних послів відгукувалися про Бірон в цілому позитивно. Наприклад, герцог Лірійський, який представляв при дворі інтереси Іспанії, стверджував, що фаворит російської імператриці був добре вихований і ввічливий, ратував за славу своєї государині. При цьому залишався недалекого розуму, що давало можливість іншим людям ним керувати. Наприклад, ніколи не вмів відрізнити хороших порад від поганих.