Народна етимологія: поняття, значення та застосування в лінгвістиці

Словники говорять про те, що в лінгвістиці народна етимологія - це помилкове уявлення і Асоціація, обумовлена просторічними формами слів. Згодом вона фіксується в класичній мові, використовуваному для створення літератури. Найчастіше переробляються, переосмислюються запозичені слова. Дещо рідше таким трансформаціям піддаються власні. Розглянемо цю тему детальніше.

Про що йдеться?

Складно переоцінити значення етимології для розвитку мови, його ладу і різноманітності слів, доступних говорить на говірці. Переробка слів в рамках розглянутого явища відбувається з урахуванням вже наявного зразка. При цьому формат переробки виходить з якогось рідного слова, а трансформується частіше прийшло з інших говірок. Дуже часто ці два слова не мають нічого спільного в аспектах Походження. Класичними прикладами такої помилкової етимології можна назвати пари слів мікроскоп-мелкоскоп, Гульвар-бульвар. Цікавий приклад слова "спекулянт», що трансформувався в повсякденній мові завдяки дієслову" скуповувати». У народній говірці можна, як наслідок, чути слово " скупилянт». Не менш показовий приклад слова "Палісад", що прийшов в нашу мову з французької і спочатку позначав частокіл або огорожа, в тому числі виконану з живих рослин. Під впливом мовних особливостей з`явилося нове просторічне слово " напівсад».

Досить характерний приклад народної етимології-словосполучення " малиновий дзвін». Воно використовується, коли хочуть описати дзвін, який звучить струнко, приємно для людського вуха. Поєднання слова народжує асоціації з ягодами. Насправді коріння вираження зовсім інші. У Бельгії є місто Мехлен, в іншому прочитанні – Малин. У ньому ще в старі часи звели прекрасний собор і відкрили при ньому освітній заклад для дзвонарів. Цих людей навчають створювати за допомогою дзвіниць красиву, приємну юшку музику. Так з`явилися малиновські музиканти. Розвитком теми стало словосполучення " малиновий дзвін».

Просторіччя - і не тільки

Як вважають досвідчені лінгвісти, приклади народної етимології можна бачити в спеціалізованих наукових працях. Подібні висновки можна знайти в матеріалах, виданих професором Відкупщиковим. Їм проаналізовано, як в 18-му столітті філолог Тредіаковський написав роботу, в якій розглядав мешканців Піренейського півострова. Як звернув увагу лінгвіст, ймовірно, найменування цього народу (ібери) походить від слова "упери", кілька спотворившись з століттями. Таке слово могло з`явитися від того, що географічно вони мешкали в оточенні води з усіх боків-немов би вперті морями.

Тредіаковський у своїй роботі також припустив, що Британія-це слово, яке також має подібне Походження. Можливо, початковим звучанням було "братання", що має коріння в слові " брат». Подібне в аспекті застосування народної етимології слово - " скіфи». Воно було пояснено Тредиаковским через дієслово " поневірятися». На його думку, спочатку народність називалася " скити». За його ж логікою турки так названі, тому що це-трансформація слова "юрки", що означає, що такі люди швидкі, моторні. Всі перераховані приклади-це типова просторічна етимологія, яка стала академічною наукою і була сприйнята філологічним співтовариством всерйоз.

Наука? Правда?

Перераховані мають народну етимологію слова мають інші реальні корені. Зазначені приклади хоч і сприймалися як академічна наука, але в 18-му столітті, в період, коли працював Тредіаковський, наукова область в нашій державі, особливо в сфері лінгвістики, була в зародковому стані. Як кажуть сучасні дослідники того часу, складно звинувачувати Тредіаковського в неточностях. Більш того, не можна і сказати, що на нього занадто сильний вплив зробили просторічні форми і зміни слів під впливом нелітературної мови. Основною причиною зроблених ним помилок був той факт, що етимологія як наука в 18-му столітті в нашій країні фактично не існувала. Відповідно, кожен, хто намагався зануритися в цю область, міг просто фантазувати без будь-яких обмежень. Досить було лише видати свою роботу в певній формі, щоб вона сприймалася сучасниками як наукова і гідна довіри. Так і з`явилися дивовижні опуси, які сучасній освіченій людині часто здаються позбавленими логіки і сенсу.

Чи можна робити висновки?

Описана ситуація з Откупщиковым проблематикою лінгвістики і філології дозволила цьому професору припустити, що використання терміна "народна етимологія" в російській мові некоректно. Автор запропонував розглядати словосполучення як вибране невдало, так як воно показує зневагу по відношенню до народних мас. З точки зору Відкупщикова, це абсолютно несправедливо, оскільки прості люди довгі століття були не просто далекі від науки, але і не мали можливості стати до неї ближче, а значить, не можна звинувачувати їх у нестачі академічних знань. Крім того, багато терміни, які відносяться до розглянутого явища, з`явилися зовсім навіть не в середовищі простого люду. Цей аргумент розглядається як основний і найважливіший серед сформульованих Відкупщиковим.

Деякі фахівці з мовознавства вважають за краще використовувати " помилкову етимологію». Народна і помилкова - по суті одне і те ж явище, але кодоване різними термінами. Альтернативний варіант-наївна. Втім, як вважають інші, обидва варіанти ще менш відповідають розглянутому питанню. Наївне не завжди хибне, наївність-властивість, притаманна науковій етимології, хоч і не завжди. Народна, в свою чергу, практично завжди помилкова, але не кожен помилковий формат-це народний. Відповідно, як зробив висновок відкупників, неможливо замінювати ці терміни один іншим.

Чи можна визначити точніше?

Оскільки Мовознавство активно розвивається, методи наукової етимології, явище народної етимології сьогодні привертають увагу багатьох досвідчених вчених. Вже не перший рік фахівці в цій сфері задумаються над підбором максимально точного і коректного визначення, яке замінило б слово «народна». Етимологія добре ілюструється численними прикладами, опублікованими в довідниках, науковій літературі, посібниках для вивчення нашої мови. Тут можна бачити екземпляри, що відносяться до народної формі етимології. Їх нерідко називають дитячої, помилковою формою. Аналогічні за звучанням слова в різних джерелах описують різними термінами. Відрізняються за своєю природою мовні факти, однак, можуть прирівнюватися один до одного. Щоб виключити цю плутанину, як вважають вчені, необхідно грунтовно переробити терміни, уточнити значення обраних слів, визначити поняття.

Методами наукової етимології явище народної етимології описати і охарактеризувати непросто. Межі такої помилкової етимології як специфічного явища, властивого деякій мові, досить розмиті. Вперше розглянутий термін використав Ферсман. Сьогодні словосполучення використовують для опису різноманітних мовних явищ. Сюди відносяться Фонетичні корекції-ассі -, дисиміляція та інші. Сюди ж зараховують паронімію, омофонію. Можна помітити в спеціалізованих наукових роботах, що подібна плутанина властива думку і Откупщикова, і Максимова, а також Гельгардта. Подібні риси думок озвучили в своїх лінгвістичних працях Крушевський, Державін, Томсон.

Трактування: з чого вибираємо?

У своїх працях, присвячених науковій і народній етимології, відкупників займався збором різних варіантів термінів і визначень, щоб на підставі максимально великого обсягу відомостей визначити найбільш вдалий варіант формулювання суті явища. Він не раз говорив про можливість різних варіантів трактування єдиного терміна. Дефініції, які він виявив в різноманітних проаналізованих роботах різних авторів, допускається, як зазначав відкупників, об`єднати так, щоб вдалося створити ключові визначення, далі застосовні в науковій практиці.

Можна сказати, що з точки зору наукової народна етимологія-це варіант осмислення окремих слів, чия морфологія неясна і неочевидна. Вона можлива, якщо слову не притаманні прості семасіологіческіе асоціації. Такий варіант формулювання запропонований Куртене, його підтримав Ахманов. Томсон, Марузо і деякі інші автори запропонували визначити помилкову етимологію як процес, в рамках якого в людській свідомості окреме слово зв`язується з іншими, немов би дають йому пояснення. Булаховський сформулював розуміння як тлумачення значень в тому варіанті, в якому вони виникають в людській свідомості, якщо у персони немає спеціалізованої підготовки в сфері науки. Така людина змушена осмислювати слово, створюючи індивідуально самостійні асоціації до нього.

Словники і не тільки

Перш ніж в 1999 займуться народною етимологією Булигіна і Шмельова, свій варіант тлумачення цього словосполучення буде видано у словнику, складеному під керівництвом редактора Ушакова. Представлене тут тлумачення істотно відрізняється від усього сформульованого раніше, хоча і має певні типові особливості. Такі визначення згодом використані Розенталем. Розглянутим типом етимології передбачається позначати процеси зміни, переосмислення, взятого з чужої мови, значно рідше властивого власній мові слова. При цьому за зразок беруться слова, які звучать схоже, але є в рідній мові. Помилкова етимологія передбачає формування семантичних зв`язків, виходячи із зовнішніх ознак і збігу звуків. Цей процес протікає без будь-якої уваги до фактичної реальності та справжнього походження.

Зазначене визначення-перше, в якому дитяча та народна етимологія розглядаються в якості явища, при якому слово переробляється. Як кажуть Сучасні лінгвісти, філологи, саме переробка-основне, ключове характерне якість помилкової етимології. Втім, і термін, і його трактування викликають чимало суперечок ще з 19-го століття. Багато вчених вважають словосполучення, Вибране для позначення явища, вкрай невдалим, але його використання закріплено традиціями. Сьогодні це не просто народний варіант етимології, а й морфологічні, Фонетичні, семантичні корекції деякого певного слова.

Додаткова термінологія

В області мовознавства є кілька специфічних термінів, які застосовуються паралельно з розглянутим і доповнюють його, уточнюють – в деяких випадках-підміняють. Гельгард, зокрема, у своїх роботах доводив, що потрібно говорити "помилкова етимологія", оскільки це більш вдалий варіант. Одночасно вчений визнавав наявність внутрішнього протиріччя, властивого цьому словосполученню.

У Крушевського і Куртене, деяких інших авторів можна бачити термін " народне слововиробництво». Втім, таке визначення особливого поширення не отримало. Як вважають багато фахівців у сфері мовознавства, це словосполучення найкращий відображає суть і ідею, дає розуміння внутрішньої форми слова, деетимологізації, народної етимології. Куртене також пропонував позначати розглянуте явище як семасіологічну асиміляцію.

У Лотте можна бачити термін " осмислення». Пояснюючи його вибір, вчений говорить про те, що таке явище в літературі, присвяченій лінгвістиці, нерідко характеризується як етимологія, обумовлена народною, просторічною мовою. У Марузо можна бачити фіксацію під цим терміном явища, яке інші фахівці називають паронимической атракцією. Але це словосполучення використовують значно рідше і широкого поширення воно не отримало. У Ахманової можна бачити словникову статтю, яка прирівнює ці два словосполучення один до одного. Атракція очевидна, але явище паронімії у багатьох викликає сумнів. Є припущення, що в разі розглянутої етимології мають місце інші лексичні трансформації.

Явище - а що всередині?

Народна етимологія (Німеччини, Росії і в країнах) являє собою непросте явище, яке можна розглядати як кілька типів лінгвістичних перетворень, об`єднаних в одне явище. У Державіна можна бачити висновок про наявність трьох типів цього варіанту етимології. Вчені вже не одне десятиліття намагаються створити класифікаційну систему, застосовну до слів, поява яких обумовлено таким мовним явищем. Виходячи з категорій Державіна, перший тип-це проста апперцепція прийшов з іншої мови слова. При цьому воно переробляється так, щоб стати ближче, більше схожим на слова, властиві рідній місцевій мові. Саме так і з`явилися гульвари і скупілянти.

Наступний напрямок народної етимології-це ті, що прийшли з іноземної мови слова, у яких коригується морфологія, змінюється фонетика, трансформується семантика. Державін, описуючи цей тип, пропонував розглядати палісадник і майку, а також катавасію. Такі слова можна по праву назвати одними з найяскравіших прикладів.

Третій тип в розумінні вченого-справжня народна етимологія, яка показує здатність просторічного мови до творчості, відображає його активність. Сюди він відносив слова, що демонструють здатність людей етимологізувати, пояснювати чужі, невідомі раніше, а також властиві власній мові, але застарілі. Основним завданням такого процесу Державін вказував необхідність описати сенс неясного слова.

Не все так просто

Проблематика термінології, наявність різнорідних явищ і відсутність методів їх розмежування, змішання різних явищ, не пов`язаних між собою, вказують на необхідність переробки підходу до дослідження теми. Вчені, що займаються цією сферою, звернути увагу, що народна культура за своєю формою не схожа на академічної аналог. Так, спів простого народу в нашій країні привертає увагу звуковидобуванням. Звуки, які властиві такому співу, не мають нічого спільного з типовим бельканто. Іграшка-це зовсім не пластика, наближена до реальності, але стилізовані предмети для ігор. Казка - це не відображення історичних реалій держави, але Літературна творчість. Дивно, як багато можна знайти тут прикладів народної етимології. З» лівші", наприклад, можна дізнатися про мелкоскопах, згаданих раніше, а також преламуте. Є й інші цікаві і забавні слова, які можна зустріти в цьому народному фольклорі: долбіца множення, німфозорія, пубель.

Казка-це що?

Зі словників можна дізнатися, що фольклорною казкою називають такий жанр творчості простого люду, який має епічний характер, усну форму. Це прозові твори, в яких розповідають про придумані події. Фольклор є у різних країн, кожній притаманний свій власний. Прозова розповідь включає різні жанри і численні твори, які об`єднані тим фактом, що в основу тексту покладено щось вигадане. Казковий фольклор-це протилежність достовірному оповіданню, тобто прозі, яка не є казкою.

Представлені вище приклади народної етимології в оповіді "Лівша" привабливі не тільки тим «як вони показують особливості словотворення і розуміння слів простими людьми. Крім того, вони дають певне уявлення про саму казку і жанрі, до якого вона належить.

Літературна казка - це теж епічний твір, багато в чому схоже з тим, визначення якому дано трохи вище. Така праця орієнтований на вигадку, близький до народної казки, але має певного автора. У такої казки є лише один варіант, вона не існувала усно до моменту, коли цей автор написав твір. Така казка схожа з фольклорної, пишеться в народному поетичному стилі, але може бути дидактичної, заснованої на сюжеті, відсутньому в фольклорі.

Фольклорна-першопроходець. Літературна з`являється істотно пізніше.

А якщо аналогія?

Як вважають деякі фахівці в сфері лінгвістики, можна було б аналогічним чином підійти до визначення того, що являє собою народна етимологія. Яку ми розглядаємо сьогодні. В деякій мірі можна назвати такий формат етимології народною творчістю, адже саме простий люд формує нові слова, змінює існуючі, трансформує прийшли з інших говірок, маючи повне право на такі перетворення. Як вважають деякі, це визначення неприйнятно в науці, оскільки відбувається змішання академічної сфери і простого життя, що не допускається вченими. Одночасно доводиться визнати, що мовна творчість - це давня сфера діяльності людини, яка притаманна навіть тим зовсім малим народам, у яких взагалі немає власних лінгвістів, філологів.

Однак, якщо визнати народну етимологію сферою творчості простих людей, це автоматично перемістить її поза наукою. Суспільство просто не зможе усвідомлювати таку діяльність як наукову, якщо вона називається народною творчістю. Етимологія як термін позначає приналежність до науки, отже, якщо деякий процес не можна вважати властивим науці, значить, не можна застосовувати до нього слова, які використовуються тільки і строго в академічному середовищі. При цьому слід враховувати, що народне слововиробництво-це явище, спрямоване на фонетичне освоєння, семантичне усвідомлення, словотвір. Займаються слововиробництвом особи не мають на меті відновити історію певного слова і ніколи до такого не прагнули.

Цікавий приклад

Можна знайти приклади народної етимології в німецькій мові. Так, в давні часи слов`янськими людьми на території сучасної Німеччини було засновано місто, яке назвали Стрілець. Німецька фонетика вимагає читати "C", а потім "T", як " w». Відповідно, слово перетворилося на " Штрелець». Крім того, в німецькому наголос має припадати на перший склад. Це стало причиною трансформації слова в " Штреліц». У 18-му столітті населений пункт згорів, його побудували заново, додавши до найменування слово «Новий». Так з`явилося місто Нойштреліц. Для німців не дуже важлива була історія слова, просто до нього застосували мовні правила. Чи можна вважати такий випадок народною етимологією? І якщо можна, то який варіант трактування терміна застосуємо? Думки з цього приводу розходяться, але деякі вважають такий приклад досить показовим і цікавим.

Словозміна

Досить цікава народна етимологія, розглянута Відкупщиковим з прикладами. Зокрема, наведено приклад появи слова "Коломна", використовуваного для позначення конкретного населеного пункту. Кажуть, що в давнину поблизу цього міста Дмитра Донського благословив отець Сергій, який потім відправився в населений пункт, але був вигнаний населенням, що погрожував святій людині кілками. Потім Сергій поскаржився, що він прийшов до них з добром, а зустріли " колом ма». Так і з`явилася назва Коломна.

Схожа історія - з найменуванням міста Самара. Легенди кажуть, що раніше була невелика річка, текла вона зі Сходу, а з півночі до неї несла свої води велика річка. Велика річка зажадала від малої постояти, прокричавши їй " адже я-Ра!». Потоки зіткнулися, але мала річка перемогла, і велика змінила свій напрямок бігу на захід. Так і з`явилася» сама Ра", Самара, побудована в вигині річки.