Тазовий гангліоневрит: симптоми і лікування

Тазовий гангліоневрит-це запалення поперекового вузла симпатичного нервового апарату, яке супроводжується ураженням відповідних відростків. Первісною причиною такого пороку є наявність в організмі гострого або хронічного інфекційного процесу. Крім того, існує кілька факторів, що сприяють розвитку хвороби.

Тазовий гангліоневрит-що це таке

Симптоми цього захворювання дуже різноманітні, але основними серед них вважається яскраво виражений безперервний больовий синдром і порушення нормальної чутливості.

Визначити точний діагноз можна на підставі специфічних симптомів, однак для проведення диференціальної діагностики необхідний ряд інструментальних досліджень.

Для того щоб вчасно запідозрити і виявити патологію, слід знати її клінічні особливості. Тазовий гангліоневрит завжди протікає досить-таки важко, але він володіє декількома симптомами, при наявності яких можна швидко виявити хворобу. При виявленні таких ознак дуже важливо відразу ж звернутися до лікаря для підбору підходящої терапія.

Для лікування захворювання найчастіше використовуються консервативні методики, але якщо вони виявляються неефективними, пацієнту призначається хірургічне втручання.

У міжнародній класифікації патологій МКБ - 10 тазовий гангліоневрит не має власного позначення. Ця хвороба відноситься до класу невралгії, через що деякі її види можна відшукати під кодами В00-В99.

Патогенез

За відгуками, тазовий гангліоневрит зазвичай розвивається на тлі протікання якогось інфекційного процесу в організмі. Так, джерелом хвороби може стати:

• ангіна;
• кору;
• грип;
• дизентерія;
• ревматизм;
• туберкульоз;
• сепсис;
• скарлатина;
• дифтерія;
• сифіліс;
• оофорит;
• аднексит;
• простатит.

Крім усього іншого, тазовий гангліоневрит може мати герпетичну природу, тобто з`являтися на тлі поширення вірусу герпесу в периферичної нервової системи.

Набагато рідше ця хвороба може стати результатом токсичного впливу отруйних елементів або сильнодіючих медикаментів, а також прогресування раку.

Причина

Серед сприятливих розвитку патології факторів медики виділяють:

• куріння;
• зловживання спиртними напоями;
• тривалий вплив на організм низької температури;
• ВІЛ;
• емоційне або фізичне перевтома;
• ослаблення імунної системи;
• оперативне втручання в області тазу.

Всі ці умови сприяють виникненню запальних процесів в нервових стовбурах і вузлах.

Симптоматика хвороби

Лікування тазового гангліоневриту починається, як правило, з усунення його проявів, що доставляють пацієнтові дискомфорт. Зазвичай для цього використовуються консервативні методики. Насамперед пацієнту прописуються відповідні препарати. Наприклад, якщо людину турбує сильний біль, йому призначаються відповідні анальгетики, при втраті чутливості-фізіотерапевтичні процедури та імуномодулятори. Саме тому медики стверджують, що лікування і симптоми тазового гангліоневриту взаємопов`язані.

До основних ознак хвороби, за якими її можна визначити, можна віднести:

• яскраво виражені пульсуючі, пекучі, ниючі больові відчуття;
• порушення чутливості в зоні куприка;
• безсоння;
• емоційна нестабільність;
• сильний біль в момент інтимної близькості;
• відхилення менструального циклу.

Примітно, що больовий синдром, який вважається головним симптомом тазового гангліоневриту, не посилюється при рухливості. Зате він загострюється при різкій зміні погоди, в момент стресових ситуацій і при прийомах їжі.

Що ж стосується чутливості, то при такій хворобі вона може бути як зниженою, так і підвищеною.

Діагностика

Кваліфікований невролог зуміє визначити тазовий гангліоневрит на підставі клінічних проявів. Однак для проведення диференціальної діагностики необхідні інструментальні дослідження, перед якими лікар повинен:

• ретельно вивчити анамнез хвороби і способу життя людини для виявлення початкової причини;
• здійснити фізикальний огляд;
• провести детальне опитування для з`ясування ступеня вираженості наявних ознак і часу появи проблеми.

Лабораторні аналізи калу, сечі і крові при підозрі на наявність тазового гангліоневриту просто безглузді, оскільки не несуть в собі ніякої діагностичної цінності.

Натомість можуть знадобитися такі інструментальні обстеження:

• УЗД органів малого таза;
• КТ;
• МРТ;
• електроміографія;
• рентгенографія хребта.

Терапія

Відразу варто сказати, що ефективним може бути виключно комплексне лікування. З урахуванням вираженості і частоти больового синдрому, характеру висипань і інших зовнішніх ознак, а також присутності усіляких ускладнень, пацієнту прописуються гангліоблокатори, вакцини проти герпетичного вірусу, новокаїнові блокади, препарати, спрямовані на підтримку нормального рівня водно-сольового балансу, всілякі противірусні медикаменти. Крім усього іншого, хворому показана симптоматична і патогенетична терапія. Не менш важливі фізіотерапевтичні процедури. Тільки дотримуючись всіх вказівок невропатолога можна розраховувати на позитивний результат хвороби.

Для лікування тазового гангліоневриту використовується кілька дієвих методик:

• медикаментозна терапія;
• хірургічне втручання;
• фізіотерапевтичні процедури.

Які препарати ефективні

При такому захворюванні лікарі зазвичай призначають своїм пацієнтам:

• вітамінні комплекси - "Вітрум остеомаг", "Кальцемін адванс", "Кальцій Д3-Нікомед", "Нейромультивит", "Юнигамма", "Вітаксон", "Пентовіт", "Нейрорубін";

• антидепресанти та седативні ліки - "Флуоксетин", "Сертралін", "Есциталопрам", "Пароксетин", "Флувоксамін";
• гангліоблокатори - "Гігроній", "Бензогиксоний", "Імехін", "Димеколін", "Кватерон", "Пентамін", "Камфоній", "Темехін", "Пахікарпін", "Пірілен";
• спазмолітики - "Пірен", "Іправент", "Платифілін", "Але-спазм", "Бускопан", "Оксивент", "МІДРІАЦИЛ", "Мідрум", "Детрузитол";
• нейролептик - "Флюанксол", "Левомепромазин", "Абіліфай", "Кветіапін", "Молиндоном", "Трифтазин";
• холінолітики - "Бесалол", "Атровент", "Атропіну сульфат", "Белалгін", "Атропін", "Беластезин", "Бекарбон";
• антигістамінні препарати - "Рупатадин", "Азеластин", "Цетиризин", "Астемізол", "Акривастин", "Биластин", "Лоратадин", "Левокабастин";
• анальгетики - "Ібуклін", "Темпалгін", "Ібупрофен", "Кетанов", "Напроксен", "Пенталгін", "Баралгін", "Каффетин", "Кеторол";
• противірусні та антибактеріальні засоби - "Імупрет", "Інфлюцид", "Лавомакс", "Неовір", "Деринат", "Полудан", "Ремантадин", "Енгістол";
• імуномодулятори - "Лікопід", "Інтрон А", "Реаферон", "Аміксин", "Саврац", "Імунофан";
• хлорид кальцію та глюконат кальцію.

Крім того, сучасна медицина для лікування герпетичної форми тазового гангліоневриту пропонує спеціальні віростатікі - "Фамцикловір" і "Бривудин". Сьогодні ці препарати вважаються дуже затребуваними.

При гострій формі хвороби пацієнтам додатково прописуються кортикостероїди.

Другий етап лікування

У комбінації з підібраними препаратами хорошого ефекту можна домогтися за допомогою фізіотерапевтичних заходів. Найрезультативнішими вважаються такі процедури:

• УФО;
• Радові ванни;
• ультразвук;
• грязьові аплікації;
• медикаментозний електрофорез;
• діадинамотерапія;
• магнітотерапія.

Якщо ж консервативні методики не приносять бажаного ефекту, пацієнту призначається проведення симпатектомії-процедури, при якій січеться пошкоджений симпатичний нервовий вузол. Зазвичай оперативне втручання здійснюється за допомогою малоінвазивних методик:

• лапароскопічно;
• торакоскопічно.

В цілому тривалість лікування і його успішність залежать від своєчасності звернення до фахівця, точності поставленого діагнозу і якості самої терапії.

Альтернативна медицина

Насправді, лікування симптомів тазового гангліоневриту народними засобами-не найкраще рішення. Всі лікарі в один голос говорять про небезпеку такої терапії. Адже насправді вона не здатна повністю усунути патологію, а лише тимчасово притупити зовнішні прояви хвороби. При цьому первісна причина захворювання так і залишиться не виявленою, через що незабаром може нагадати про себе. Звичайно ж, після такої терапії ризик виникнення рецидивів вкрай високий. Але тим, хто з якихось причин просто не може звернутися до лікаря, Лікування тазового гангліоневриту народними засобами може дійсно стати в нагоді. Але варто ще раз відзначити, що така терапія не здатна повністю позбавити людину від проблеми.

Шанувальник народної медицини вважають дуже дієвим засобом відвар з верби. Його рекомендується приймати по одній столовій ложці 4 рази протягом дня до їди. Для виготовлення ліки потрібно:

• 10 г подрібненої кори дерева залити 200 мл гарячої води;
• варити засіб на слабкому вогні протягом 20 хвилин;
• процідити зроблений відвар через кілька шарів марлі;
• після того як настій охолоне, його можна пити.

Ще одним ефективно справляються з лікуванням симптомів тазового гангліоневриту народним засобом вважається мазь з гліцерину і йоду. Цей препарат потрібно застосовувати щодня протягом місяця. Для приготування потрібно:

• у рівних пропорціях змішати йод і гліцерин, помістивши компоненти в зручний флакон;
• ретельно струсити пляшечку, змочити в отриманому розчині ватний диск;
• акуратно змастити місця, в яких локалізується біль.

Ймовірні наслідки

Якщо ігнорувати зовнішні прояви тазового гангліоневриту і відмовитися від своєчасної терапії, ризик розвитку серйозних ускладнень істотно підвищується. Найчастіше хвороба призводить до таких наслідків:

• енцефаліт;
• постгерпетична невралгія, що виявляється у вигляді сильного печіння в локалізації основного вогнища;
• ослаблення м`язів в області попереку.

Прогноз ТА ПРОФІЛАКТИКА

Заходи, спрямовані на запобігання появи і розвитку гангліоневриту, можуть бути первинними і вторинними. Перше необхідні для попередження виникнення хвороби. До них можна віднести:

• ведення активного здоровий спосіб життя;
• систематичне проходження профілактичних оглядів лікарями різних профілів;
• своєчасна терапія патологій інфекційного характеру.

Вторинна профілактика має на увазі попередження рецидивів гангліоневриту після проведеного курсу лікування. Такі заходи передбачають систематичне відвідування невролога і виконання фізіотерапевтичних процедур.

Подальший прогноз при тазовому гангліоневриті переважно сприятливий, однак за умови вчасно розпочатої і грамотної терапії. Але в деяких ситуаціях пацієнти скаржаться на больові відчуття і порушену чутливість ще протягом декількох років після курсу лікування. Нерідко терапія забирає дуже багато часу, при цьому в рази знижується працездатність людей з діагнозом "тазовий ганглионеврит". Але як би там не було, при своєчасному і правильному лікуванні більшість пацієнтів успішно позбавляються від патології і ведуть повноцінний спосіб життя.