Методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності: види, необхідні заходи і контроль

Перегляд основних принципів і пріоритетних завдань освіти сьогодні йде повним ходом. Вимоги нових стандартів і тенденції суспільного розвитку роблять необхідними пошук і застосування таких методик, які дозволять дитині розвивати як інтелектуальні, так і особистісні здібності. Однак сучасному вчителю не завжди просто буває вибрати дійсно ефективні методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності.

Класифікація методів навчання

Пізнавальний процес повинен бути максимально пов`язаний з активністю учня, його прагненням до нових знань і готовністю застосовувати їх на практиці. На цій основі була розроблена класифікація методів навчання, які поєднують активні дії учня при засвоєнні інформації, різні способи стимулювання інтересу і контролю над процесом пізнання. Результат можливий при гармонійному поєднанні методів організації навчально-пізнавальної діяльності. Виділяють три групи методів:

1. Мотивація і стимулювання.
2. Здійснення і реалізація пізнавальної діяльності.
3. Прийоми контролю ефективності навчальної та пізнавальної роботи і самоконтролю.

Однозначно відповісти на питання про те, як називається метод організації навчально-пізнавальної діяльності, досить складно. Адже кожна з перерахованих груп в свою чергу включає цілий ряд компонентів. Так, Організація і процес пізнавальної та навчальної роботи учня - це послідовність сприйняття, осмислення, запам`ятовування, передачі інформації, а також її практичне застосування.

Поняття навчально-пізнавальної діяльності, порядок її здійснення

У вітчизняній педагогіці розробниками психологічної теорії пізнавальної та навчальної практики були в. В. Давидов, Д. Б. Ельконін, П. Я. Гальперін та інші відомі дослідники. Кожен з них у своїх працях намагався детально відповісти на питання, Як називається метод організації навчально-пізнавальної діяльності і які компоненти він в себе включає. До сих пір існує кілька трактувань даного поняття. Іноді його розглядають як синонім процесу навчання як такого – в інших ситуаціях-як форму соціальної активності, що включає пізнавальні та предметні дії.

Навчання-процес пізнання навколишньої дійсності, керований педагогом. Саме позиція вчителя забезпечує засвоєння нових знань і навичок, розвиток творчих здібностей. Пізнавальна діяльність являє собою поєднання теоретичного мислення, практичної діяльності та чуттєвого сприйняття. Вона здійснюється і в соціально-побутовому житті, і в рамках навчального процесу (рішення дослідницьких завдань, експериментування і т. д.).

Навчання-не просто "передача" знань. Це завжди двосторонній процес спілкування і взаємодії, в який включені педагог і учень. І активність дитини має при цьому величезне значення. Компоненти навчальної активності: прагнення до самостійної практики, готовність свідомо виконувати завдання, систематичність пізнавального процесу, бажання підвищити свій рівень і набути нових знань.

Саме тому одне з найважливіших завдань педагогічної діяльності-підвищення такого роду активності учнів. Значною мірою цьому сприяють різноманітність і гармонійність обираних методик, прийомів і завдань, що застосовуються в навчальному процесі.

Навчально-пізнавальні мотиви і дії

Ефективність застосування методу організації навчально-пізнавальної діяльності учнів безпосередньо пов`язана з рівнем і спрямованістю їх мотивації.

Діяльності без мотиву не буває. Мета навчання, поставлена перед учнем, повинна бути трансформована в мотиви навчальної роботи. Відбувається це на основі ряду внутрішніх спонукань дитини. Мета-це те, на що спрямована діяльність. Мотив-то, заради чого ця діяльність в принципі здійснюється. Наявність сильного мотиву активізує пізнавальні та емоційні можливості. Ролі і змістом мотивів навчальної діяльності властиво змінюватися в залежності від віку учнів. Виділяють наступні групи мотивів:

• соціальні (пов`язані зі ставленням учня до навколишньої його дійсності);
• пізнавальні (відображають інтерес до змісту предмета, процесу пізнання як такого).

Саме другу категорію психологи вважають найбільш дієвою, якщо мова йде про навчання і пізнанні.

Крім мотивації, помітну роль в організації та здійсненні методів навчально-пізнавальної діяльності відіграє ступінь сформованості пізнавальних дій учня. Склад таких дій досить великий:

• усвідомлення значущості досліджуваного питання, недостатності наявних знань для пояснення нових фактів;
• аналіз і зіставлення досліджуваних явищ і процесів;
• висунення гіпотез;
• збір матеріалів та їх узагальнення;
• формулювання висновків;
• використання отриманих знань в нових ситуаціях.

Вербальні методи

Однією із значущих категорій серед методів організації навчально-пізнавальної діяльності залишаються технології вербальної взаємодії педагога і учнів. Найбільш поширені форми: пояснення, бесіда, розповідь, лекція.

Розповідь-методика оповідного викладу досліджуваного матеріалу педагогом. Такий виклад зазвичай носить описовий характер. Метод широко використовується на всіх етапах навчання. Виділяти:

1. Розповідь-вступ. Застосовується для "включення" учнів в обговорення теми. Відрізняється стислістю, емоційністю викладу.
2. Розповідь-виклад. Зміст теми розкривається в чіткій послідовності, за певним планом, з виділенням головного, наведенням прикладів.
3. Розповідь-висновок. Його функція-резюмувати основні тези, узагальнити сказане.

В даному випадку характеристики методу організації навчально-пізнавальної діяльності можуть бути наступними:

• особистісне залучення учасників;
• ретельний підбір прикладів, утримання уваги і підтримка відповідного емоційного настрою слухачів, резюмування.

Часто розповідь поєднується з поясненням. Це виклад закономірностей, понять, властивостей процесів. Включає аналіз, пояснення, доказ, тлумачення презентованого матеріалу. Ефективність методу залежить від чіткості постановки завдання, визначення суті проблеми, аргументації, розкриття причинно-наслідкових зв`язків, формулювань.

Лекція – тривалий виклад об`ємного теоретичного матеріалу в поєднанні із засобами активізації пізнавальної діяльності учнів (складання опорних конспектів, схем та інше). Частіше використовується в старшій школі і вузах. Виділяють три основних типу:

1. Лекція-бесіда. Можлива, коли слухачі володіють певною інформацією по темі. Може чергуватися з проблемними питаннями та обговоренням.
2. Традиційна лекція. Інформація передається викладачем в готовому вигляді для запам`ятовування.
3. Проблемна лекція. Виклад певної практичної або наукової проблеми (історія виникнення, напрямки і перспективи вирішення, прогнози) .

Інтерактивний словесний метод-бесіда. Педагог за допомогою спеціально складеної послідовності питань налаштовує учнів на вивчення теми, спонукає до міркування, узагальнення і систематизації відомостей. Може бути індивідуальною, фронтальною або груповою. Також розрізняють вступну (вступну), що повідомляє, закріплює і контрольно-корекційну бесіди.

Практичні, наочні, індуктивні та дедуктивні методи

Є обов`язковим компонентом комплексу методів організації навчально-пізнавальної діяльності учнів.

До категорії наочних методів відносяться демонстрація та ілюстрація. Демонстрація пов`язана з показом відеоматеріалів, дослідів, приладів, технічних установок. Ілюстрація передбачає презентацію учням різних візуальних посібників (карти ,плакати, замальовки і т. д.).

Практичні методи – це лабораторні досліди, письмові вправи, навчальні практикуми, виконання кейсів і завдань. Передбачають використання прийомів планування, постановки завдань, управління процесом виконання, регулювання і контролю дій, аналізу результатів. Застосовуються в комплексі з наочними і словесними методами навчання.

Наступна категорія методів безпосередньо пов`язана з основними процесами мислення. Йдеться про дедукцію, індукцію, аналіз, синтез, аналогію тощо. д.

Індуктивний метод вивчення (від приватного до загального) ефективний, коли матеріал більшою мірою носить фактичний характер, спирається на конкретні дані. Обмеженість застосування пов`язана з досить великими тимчасовими витратами при вивченні нового матеріалу.

Дедуктивний метод (від загального до приватного) більшою мірою сприяє розвитку абстрактне мислення. Його частіше використовують при вивченні теоретичного матеріалу, коли необхідно вирішити задачу на основі виявлення конкретних наслідків із загальних положень.

Проблемно-пошукові методи і Самостійна робота

Методи організації навчально-пізнавальної діяльності учнів передбачають створення умов для осмислення інформації та її логічного засвоєння. Саме тому виділяють прийоми репродуктивної, проблемно-пошукової та самостійної діяльності який учиться.

Репродуктивні методи передбачають активне сприйняття і засвоєння відомостей, що повідомляються вчителем або іншим джерелом навчальної інформації. Найчастіше застосовуються, коли матеріал вивчається вперше, досить складний, носить інформативний характер або містить опис практичних дій. Використовуються тільки в комплексі з іншими прийомами навчальної та пізнавальної практики, так як не сприяють формуванню навичок дослідницької діяльності.

Більшою мірою до логічних методів організації навчально-пізнавальної діяльності відносяться проблемно-пошукові технології. В ході застосування педагог створює проблемну ситуацію (за допомогою питань, нестандартних завдань), організовує колективне обговорення варіантів виходу з неї, формулює проблемне завдання. Учні при цьому самостійно розмірковують, актуалізують наявні знання, виявляють причини і наслідки, намагаються знайти пояснення. Більш творчий метод, проте має ряд обмежень у використанні. Вимагає більше часу при вивченні навчального матеріалу, малоефективний при вивченні абсолютно нової теми і формуванні практичних навичок (краще використовувати безпосередній показ і роботи за аналогією).

Самостійна робота виконується учням як за власною ініціативою, так і за завданням педагога при опосередкованому управлінні процесом. Це може бути робота з навчальною літературою або лабораторною установкою. При цьому учень набуває навичок планування власних дій, вибору методів роботи, контролю.

Формування навчально-пізнавальної діяльності

Говорячи коротко про методи організації навчально-пізнавальної діяльності, необхідно ознайомитися з її основними характеристиками. До числа таких характеристик дослідники відносять:

• усвідомленість (наскільки учень розуміє мотив і мету діяльності, її результати);
• повноту (рівень володіння учнем рядом дій, що становлять даний вид навчально-пізнавальної діяльності);
• автоматизм (здатність інтуїтивно вибирати і виконувати навчальні дії, необхідні в даній ситуації);
• швидкість (швидкість виконання завдань);
• універсальність (здатність використовувати конкретне вміння в різних видах діяльності).

Комплекс даних характеристик дозволяє визначити рівень оволодіння учнями методами організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності. Виділяють три основних рівня:

• репродуктивний (діяльність за зразком);
• евристичний (по самостійно обраному варіанту із запропонованих);
• Творчий (самостійно планування і здійснення).

У процесі пізнавально-навчальної діяльності у дітей на основі виконання приватних дій формуються узагальнені вміння та навички. Цей процес включає кілька стадій:

• Формування приватних умінь.
• Знайомство з науковими основами діяльності та її структурою.
• Формування вміння самостійно визначати відповідну послідовність дій.
• Розвиток навичок аналізу проведеної роботи.

Вікові особливості формування пізнавально-навчальних навичок

У навчальній і пізнавальній практиці беруть участь навчаються різного віку. Однак кожен віковий етап має свої особливості. Перша вікова категорія-старший дошкільний вік і початкові класи. В цей час навчально-пізнавальна діяльність є провідною, формуються її основні компоненти і мотиви. Саме в цей час діти знайомляться з елементарними теоретичними знаннями і поняттями, вчаться вести діалог, орієнтуватися на виконання навчальних завдань. Також формуються початкові навички здійснення контролю навчально-пізнавальної діяльності.

На рівні основної школи пізнавально-навчальна практика перестає бути провідним видом діяльності, але помітно ускладнюється. Хлопці знайомляться з системними теоретичними і абстрактними поняттями. Відбувається перехід від колективного вирішення навчальних завдань до індивідуального. При цьому відпрацьовуються і удосконалюються навчальні та пізнавальні вміння, в тому числі готовність до самооцінки і самоконтролю.

У старших класах і в студентські роки навчально-пізнавальна діяльність з професійним ухилом виходить на перший план, набуваючи дослідницький характер. Накопичені раніше знання активно використовуються при вирішенні самостійно поставлених практичних і дослідницьких завдань.

Навчально-пізнавальна діяльність студентів

Якщо мова йде про навчання у вузі, то фахівці визначають даний вид діяльності як цілеспрямоване, самостійно організоване рішення навчальних завдань, що формує систему пізнавальних і ціннісних уявлень. Серед методів організації навчально-пізнавальної діяльності студентів перевага віддається продуктивним і творчим, тоді як репродуктивні мають на цьому віковому етапі другорядне значення. При цьому формується індивідуальний стиль пізнавальної діяльності.

Студенти виконують завдання і планують свою роботу без безпосереднього інструктажу педагога (він виконує організаторські функції), проявляючи пізнавальну активність. Методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності в цьому віці дозволяють пройти їх основні рівні (від виконання завдання за зразком до дослідницької практики). При цьому рівень сформованих в результаті знань і навичок безпосередньо залежить від індивідуальної пізнавальної активності учня.

Методи організації навчально-пізнавальної діяльності дошкільнят

Дитина пізнає навколишній світ, починаючи зі знайомства не з теорією, а з практикою. І цю особливість сприйняття повинен враховувати педагог при організації та здійсненні навчально-пізнавальної діяльності дітей дошкільного вік. Величезне значення при цьому має пізнавальний інтерес дитини, його здатності і готовність засвоювати нову інформацію або набувати будь-якої навички. Появі такого інтересу в чималому ступені сприяє відповідна розвиваюча предметне середовище в дитячому саду з виділенням тематичних зон.

Також серед умов успішного формування навичок навчальної діяльності дітей виділяють:

• різноманіття видів діяльності (експериментування, гра, моделювання) і їх чергування;
• використання різних видів мотивації (пізнавальна, ігрова, соціальної) і оцінки;
• використання різних засобів і форм навчання.